Отаман Григорій Семенов про Російську Федерацію, Україну і про ставлення російських націоналістів до війни за території

Армия, В стране, История, Политика, Статьи, Українська ↓ / 20 июля 2015 г.
Отаман Григорiй Семенов

Немає більшого за величиною військового авторитету, політичного діяча та мислителя в історії Білого руху і російської еміграції на Далекому Сході, за знаменитого Отамана Забайкальського, Амурського і Уссурійського козацьких військ, Похідного Отамана Уральського і Сибірського козачих військ, Правителя Російської Східної Околиці у 1920 році Григорія Михайловича Семенова.

Тим простіше було ворогам обмовляти у бік Отамана і створювати йому образ обмеженої і жорстокої людини, коли далекосхідний театр дій був дуже далеко від центру подій громадянської війни і концентрації військового керівництва в еміграції. Але особистість цієї непересічної людини цілком розкривається у його творах, які досі залишаються маловивченими.

Не зважаючи на це, думки генерала Семенова залишаються актуальними і донині, при цьому деякі судження Отамана виявились навіть пророчими. Наприклад, аналізуючи геополітичну ситуацію, що склалася після краху Російської Імперії, Семенов передбачав остаточне відпадання околиць від Росії і утворення в майбутньому Російської Федерації, як способу стримування незворотного процесу розпаду державності і загибелі російської нації. Він прихильно ставився до можливості утворення антирадянської України, вважаючи це нормальним явищем на шляху до звільнення Росії від влади комуністів. Схоже ставлення до України, до речі, поділяв і Верховний Правитель Росії адмірал А.В. Колчак.

Нижче ми наводимо статтю генерала Семенова (у скороченні), опубліковану в органі Головного Бюро у справах російських емігрантів в Маньчжу-Ді-Го в 1942 році, у якій Отаман схвально відгукувався щодо освіти російських антикомуністичних військових формувань через можливості Німецької Імперії та Японської Імперії, і засуджував «оборонну» позицію деяких емігрантів.

Здоровий глузд та прагматичний підхід, виражений у цій публікації, ріднив Отамана Г.М. Семенова з іншим славним Отаманом — генералом П.М. Красновим. Обидва вони були глибоко віруючими православними християнами, монархістами і непримиренними ворогами СРСР, за якого не визнавали права іменувати себе «Росією».

Ким ми повинні бути.

За словами самого Леніна… захоплення більшовиками Росії відкрило для них можливість створити з Росії базу світової пролетарської революції, використовуючи для цієї мети всі її матеріальні та людські ресурси. На яких підставах тоді деякі стверджують, що більшовики захищають цілісність Росії?!

Радянська молодь… як член світової комуністичної громади, повинна вважати за свою батьківщину увесь світ. Сама назва «Росія» знищена більшовиками, натомість введений термін «союз радянських соціалістичних республік». Щоб зробити російський народ слухняним знаряддям у своїх руках, більшовики привели його до повного духовного і господарського зубожіння, і тепер тимчасово відступили від своїх принципів, заради порятунку своєї шкури і утримання за собою країни, як бази для продовження їх роботи після закінчення війни.

Ми, російські емігранти, з урахуванням наявної можливості вільно мислити, зобов’язані усвідомити для себе значення боротьби двох початків — націоналізму та інтернаціоналізму. Ми повинні спрямовувати наші устремління на благо національної Росії, а не вбивати її, допомагаючи Комінтерну у його боротьбі за СРСР, як базу його міжнародних інтриг.

Серед російської еміграції є люди, які вважають, що їх патріотичним обов’язком є «захист російської території від іноземного вторгнення через вступ до лав червоної армії». Частина цих людей незнайома з вченням Маркса-Леніна-Сталіна і не дає усвідомлює, що Комінтерн, створивши базу світової революції у колишній Росії, тобто теперішньому СРСР, приніс у жертву ідеям революції усі інтереси нашої Батьківщини, разом з її багатствами і народами. Географічно знищивши Росію, комінтерн завершує також знищення усіх найкращих синів і самої нації, і той, хто співчуває такому знищенню Росії червоною владою, звичайно, знайде собі місце у комуністичних рядах червоної армії, але він не потрібен ні національній Росії, ні нам.

Ті оборонні настрої, які підживлюються почуттям до батьківщини і боязню, що її захоплять іноземці, забули, що вільної Росії не існує, що наша батьківщина окупована урядом третього інтернаціоналу під назвою «уряд СРСР», що перш, ніж побоюватися захоплення нашої російської території якими-небудь державами, ми повинні виконати наш священний обов’язок — звільнити Росію з Комінтернівського полону. Заходи червоного уряду, схожі на ознаку еволюції, є поступкою почуттям патріотизму народу, так як за «комуну» на війну чоловік не піде, а налякати його захопленням земель однією із воюючих держав, мабуть, можна.

Але якби, не дай Бог, комуністична влада втрималася б і після цієї війни, то всіх легковірних патріотів більшовики, як і колись, запроторили б у концтабори, заживо поховавши їх в умовах нелюдського режиму. У процесі світової боротьби двох начал — націоналізму та інтернаціоналізму — Росія могла би вийти відразу ж цілою і об’єднаною лише у тому випадку, якби всередині її стався антирадянський політичний переворот.

В іншому ж випадку, у міру просування армій націоналістичних держав, звільнення російської території може бути лише поступовим, на звільнених територіях будуть створюватися місцеві уряди, як наприклад, Український уряд та ін., і це явище треба визнати цілком нормальним.

Подальший хід звільнення Росії від ворожих їй сил комінтерну неминуче завершиться вигнанням з території Росії комуністичної влади, і тоді настануть можливості створення загальної Російської Федерації. Отже, ким же повинні ми бути?

Ми повинні бути російськими патріотами, але в істинному розумінні цього слова, тобто не даючи почуттям торжествувати над здоровим глуздом, який нам підказує, що у нас немає іншого шляху до порятунку Батьківщини, як чесно йти з тими державами, які б’ють комуністів, і домогтися звільнення нашої Батьківщини від влади комінтерну. Тільки по завершенню цього завдання ми будемо мати право думати про відновлення державного буття Росії в єдиному загальному масштабі.

- Г.М. Семенов, «Голос емігрантів», 6 вересня 1942 року, № 37, с. 9.

Русский оригинал: Атаман Григорий Семёнов о Российской Федерации, Украине и об отношении русских националистов к войне за территории

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>