Ідеолог польського націоналізму Роман Дмовський (1864-1939) про політичні перспективи незалежної України

В мире, История, Политика, Українська ↓ / 29 июля 2015 г.
Роман Дмовский (Roman Dmowski)

Батько-засновник польського націоналізму, як його називають сучасні послідовники у Польщі, член Другої і Третьої Державної Думи Російської Імперії (1907-1909), міністр закордонних справ і член законодавчого сейму незалежної Польщі Роман Дмовський залишається маловідомим не тільки у Росії, але й у себе на Батьківщині. Однак вивчення низки аспектів його історіософських поглядів буде корисним для того, аби зрозуміти суть сьогоднішнього російсько-українського конфлікту і майбутнє україно-польських відносин.

Роман Дмовський народився у родині робітника, вже з 17 років брав участь у таємних товариствах польських націоналістів, головними ідеями яких була протидія русифікаторській політиці російської адміністрації, об’єднання польського народу, розділеного між трьома державами, і отримання автономії Царства Польського у складі Російської Імперії.  Важлива відмінність Дмовського від більшості польських націоналістів полягала у засудженні їм революційного соціалістичного руху. У 1904-1905 роках Роман Дмовський закликав до придушення революції в Росії, вбачаючи у ній шкоду не тільки російським, але й польським національним інтересам. Очолював Польський національний комітет, створений 25 листопада 1914 року в Петербурзі, пізніше — однойменний комітет (створений у 1917 році) в Парижі. У 1919 році Роман Дмовський був делегатом незалежної Польщі на Паризькій мирній конференції. У 1920-30-х роках був лідером опозиційного націоналістичного руху в Польщі.

Нинішні радянські патріоти, котрі підтримують агресивні зовнішньополітичні акції полковника КДБ Путіна у Східній Європі, періодично тиражують окремі цитати Дмовського, які, будучи вирваними з контексту, трактуються з точністю до навпаки. Але якщо копнути глибше і ознайомитися з оригіналами його робіт, то можна знайти багато цікавих філософських думок про Україну, про які російські шовіністи люблять замовчувати. Так, в одній зі своїх публікацій під назвою «Українське питання» («Kwestia ukraińska»), написаній у 1930 році, ідеолог польського націоналізму міркує про перспективу відновлення незалежності України, відзначаючи, при цьому, що українців відрізняє від росіян більшою мірою не мова, а народний характер і народні ідеали:

кавычки3Малоруське населення відрізняється від великоруського не тільки мовою. Уже сам факт, що останнє колонізувало лісові простори і перемішувалося з фінськими племенами, у той час як перше поширювалося по степу, вбираючи у себе його кочових жителів, повинен був породити велику різницю. Ще більша різниця виникла з відмінності історичних доль. Коли великоруське населення, залишаючись довго у сфері монгольського панування, формувалося під його впливом, малоруське піддалося більш-менш сильному західному, польському впливу і навіть в значній своїй мірі було втягнуто церковної унією у сферу впливу Римської Церкви. Можна навіть сказати, що відмінності у характері, психології більш сильні, ніж відмінності мовні.

Ludność małoruska różni się od wielkoruskiej nie tylko mową. Już sam fakt, że ostatnia kolonizowała obszary leśne i mieszała się ze szczepami fińskimi, gdy pierwsza szerzyła się na stepie, wchłaniając w siebie jego wędrownych mieszkańców, musiał wytworzyć dużą różnicę. Jeszcze większa wynikła z różnicy w losach dziejowych. Gdy tamta, pozostając długo w sferze panowania mongolskiego, urabiała się pod jego wpływami, ta uległa silniejszym lub słabszym wpływom zachodnim, polskim, a nawet w znacznej swej części przez unię kościelną wciągnięta została w sferę wpływu Kościoła Rzymskiego. Można nawet powiedzieć, że różnice charakteru, psychologii są większe, niż różnice mowy.

Гідні всілякої уваги також роздуми Дмовського про те, що саме лівобережна Україна була у расовому відношенні найбільш стильною і духовною частиною малоруської народності:

кавычки3Колишні Чернігівське і Полтавське воєводства – були найбільш стильною частиною України, расово найкрасивішою і духовно самою енергійною. Ця земля у першій половині XIX століття народила великого письменника Гоголя, який, хоча і писав на російській, висловлював у своїй творчості дух України. Вона також залишалась вогнищем українського руху в російській державі.

Dawne województwa czernihowskie i połtawskie to była najbardziej stylowa Ukraina, najpiękniejsza rasowo i najbujniejsza duchowo. Ta ziemia wydała w pierwszej połowie XIX stulecia wielkiego pisarza Hohola (Gogola), który, choć pisał po rosyjsku, wyrażał w swej twórczości ducha Ukrainy. Ona też pozostała ogniskiem ruchu ukraińskiego w państwie rosyjskim.

Це твердження явно суперечить міфу пострадянських імперіалістів про те, що українська ідея прийшла на схід Малоросії з Галичини, і що східна Україна завжди залишалася лояльною російській державі і радянському режиму.

Говорячи про Радянську Росію, Дмовський з математичною точністю передбачив майбутність Російської Федерації у випадку виходу з СРСР України:

кавычки3Росія ж без України, позбавлена її хліба, вугілля і заліза, залишалася б територіально великою державою, але нечувано слабкішою економічно, яка б не мала жодних шансів на економічну самостійність …

Natomiast Rosja bez Ukrainy, pozbawiona jej zboża, jej węgla i żelaza pozostałaby państwem wielkim terytorialnie, ale niesłychanie słabym gospodarczo, nie mającym żadnych widoków na gospodarczą samodzielność…

Разом з цим, Роман Дмовський говорить також про можливі проблеми незалежної України на перших етапах її існування, що пов’язано з відсутністю у неї досвіду для успішного державного життя, формування сильного і авторитетного уряду і вирішення зовнішньополітичних завдань. Враховуючи сьогоднішні реалії України, яка кров’ю і потом проходить шлях реального становлення як незалежної від зовнішнього впливу держави, слова Дмовського цілком можна вважати пророчими.

Безумовно, Роман Дмовський в першу чергу був сповнений любов’ю до Польщі, до чого закликав і інших поляків, але при цьому, він віддавав данину поваги українському народу, розумів складність його існування у складі чужих імперій, і був впевнений у його історичному праві на створення власної державності.

Original: Идеолог польского национализма Роман Дмовский (1864-1939) о политических перспективах независимой Украины

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>