Дзеркало Катині: як чекісти розстрілювали польських офіцерів і цивільних осіб в Харкові у 1940 роцi

В стране, История, Политика, Українська ↓ / 19 октября 2015 г.
Расстрел польских офицеров в Харькове

Розстріли в Катині — предмет давніх суперечок і спекуляцій. Радянські патріоти, нинішні більшовики, із завзятістю безумців заперечують факт масового знищення силами НКВС польських громадян. Відбілюючи нелюдяність радянського режиму, його захисники перекладають тягар відповідальності на німецьку владу, зручно забуваючи про те, що подібні страти проходили не тільки у вищевказаному місці. Навесні 1940-го року «зачистки» проходили і в старовинному місті Харкові, куди у масовому порядку звозились польські військовополонені з Старобільського табору. Більш як 4 тисячі польських військовослужбовців знайшли свою могилу у лісопарку недалеко від 6-ї паркової зони міста, на території санаторію НКВС, в 1,5 км від селища П’ятихатки.

Бажаючи пришвидшити вирішення «польського питання», 5 березня 1940 року Політбюро ЦК ВКП (б) під керівництвом товариша Сталіна приймає типове для тих років рішення:

кавычки3Справи колишніх польських офіцерів розглянути в особливому порядку, із застосуванням до них вищої міри покарання — розстрілу. Розгляд справи провести без виклику арештованих і без пред’явлення звинувачення, постанови про закінчення слідства і обвинувального висновку… Розгляд справ та винесення рішення покласти на трійку, у складі т.т. Меркулова, Кобулова і Баштакова (начальник 1-го спецвідділу НКВС СРСР)…

Для втілення в життя «державної волі» товариша Сталіна був виданий особливий наказ НКВС СРСР № 00350 від 22 березня 1940 року «Про розвантаження тюрем НКВС УРСР і БРСР», відповідно до якого полонених польських офіцерів з Старобільського табору направили в розпорядження УНКВС СРСР по Харківській області, яких вже з 5 квітня 1940 року почали «розвантувати» у брудних чекістських підвалах. З 5 по 24 квітня, з невеликими перервами на фізичний і, мабуть, психологічний відпочинок, співробітники НКВС виконували вказівки вищого керівництва з розстрілу військовополонених. В середньому до 200 осіб на день, проте, наприклад, 16, 17 та 24 квітня «план» був перевиконаний, і розстріляно було близько 250 чоловік.

Відпрацьована за 20 років терору система масових страт проходила без особливих затримок. Так розстрілювали російських офіцерів, так розстрілювали тамбовських селян, і неугодних партійців, точно так само кулю в потилицю отримали і польські військовослужбовці. Технологія, а вірніше — почерк радянських катів був незмінним:

кавычки3З камер, де знаходились привезені польські офіцери, їх виводили по одній людині і вели в окрему кімнату. Там звіряли всі анкетні дані, прізвище, ім’я, по батькові та рік народження. Після цієї процедури на приреченого надягали наручники і вели у спеціально обладнану камеру для розстрілу. Заводили офіцера в камеру і здійснювали постріл з пістолету йому в потилицю. Після розстрілів трупи поляків вантажили у вантажний автомобіль і відправлялись у лісопарк, у вказане… місце поховань. Трупи поляків складалися у великі ями, яких було дві чи три. Трупи посипалися порошком білого кольору…

Після «розвантаження» усі документи були знищені, в надії, що більше вже ніколи і ніхто не дізнається, де упокоїлись останки польських військовослужбовців.

Однак у 1969-му році двоє учнів середньої школи селища П’ятихатки випадково розкопали одне з масових поховань, змусивши співробітників українського КДБ знову пригадати про «розвантаження». У зв’язку з тим, що документів майже не збереглося, співробітниками КДБ було проведено власне розслідування, яке виявило, що на території лісу були поховані не тільки розстріляні польські військовослужбовці та цивільні особи, але й радянські громадяни, розстріляні в підвалах НКВС міста Харкова, а також майно, відібране у розстріляних і сховане перед наступом Вермахту на Харків. Наприклад, був знайдений портфель з гравіюванням: «Тов. Пташинський І.І. за боротьбу з контрреволюцією від колегії ГПУ».

У зв’язку із ситуацією, яка виникла, українські співробітники КДБ запропонували Москві найпростіше рішення — перекласти вину на німців:

кавычки3Вважаємо за доцільне роз’яснити населенню в оточенні, що в період німецької окупації Харкова каральні органи Німеччини у вказаному місці здійснювали поховання без почестей розстріляних за дезертирство та інші злочини солдатів і офіцерів німецької і союзних з ними армій. Одночасно в цьому ж місці німцями були поховані люди, які вмирали від різних небезпечних інфекційних захворювань (тифу, холери, сифілізу і т.д.), а тому вказане поховання повинне бути визнаним органами охорони здоров’я небезпечним для відвідування. Це місце буде оброблено хлорним вапном, взято на карантин і згодом засипано ґрунтом.

В результаті було прийнято рішення ліквідувати кладовище остаточно за допомогою лускатого технічного їдкого натрію, який повинен був роз’їсти все, включаючи кістки. Територію обгородили парканом, звівши відразу на кістках декілька будівель для зберігання хімікатів, а також відпочинку та проживання спеціальної охорони з числа співробітників КДБ. Ліквідація об’єкта повинна була зайняти 4-5 років, але терміни розтягувались, так як співробітники КДБ стали використовувати «спецоб’єкт» як базу відпочинку… А 20 серпня 1990 року прокуратурою Харківської області було порушено кримінальну справу стосовно колишніх працівників НКВС СРСР, які були безпосередніми організаторами і виконавцями масових розстрілів польських офіцерів… Тут-то, мабуть, співробітники КДБ і пошкодували, що довгі роки займалися не ліквідацією кісток, а спустошенням пляшок та іншими оздоровчими процедурами на цих кістках…

Русский оригинал: Зеркало Катыни: как чекисты расстреливали польских офицеров и гражданских лиц в Харькове в 1940 году

Добавить комментарий

Ваш e-mail не будет опубликован. Обязательные поля помечены *

Можно использовать следующие HTML-теги и атрибуты: <a href="" title=""> <abbr title=""> <acronym title=""> <b> <blockquote cite=""> <cite> <code> <del datetime=""> <em> <i> <q cite=""> <strike> <strong>